Нормативна база

З А К О Н  У К Р А Ї Н И

Про загальну середню освіту

Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

• вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
• приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
• обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;
• звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
• захищати законні інтереси дітей.

2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:

• забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
• постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
• поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
• виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ:

Що необхідно знати

Готовність до школи:

1. Фізична готовність: стан здоров'я, фізичний розвиток (запис у медичній картці).

2. Особиста готовність характеризується такими критеріями:

уміння дитини орієнтуватися в навколишньому світі,

запас її знань,

ставлення до школи,

самостійність дитини,

її активність і ініціатива,

розвиток потреби у спілкуванні,

вміння встановити контакти з однолітками і дорослими.

3. Інтелектуальна готовність дитини до школи включає в себе:

розвиток фонематичного слуху, зорового сприймання, образних уявлень,

розвиток таких психічних процесів, як сприймання, увага, спостережливість, пам’ять, уява, а також розумовий і мовленнєвий розвиток.

Режим навчання

1. П'ятиденка, 23 години на тиждень.

2. Тривалість уроку – 35 хвилин.

3. Тривалість перерв – 15 хвилин, після 1 уроку – 30 хвилин (сніданок).

4. На 15-ій хвилині уроку обов'язкова фізкультхвилинка.

5. Домашні завдання у 1-му класі не задаються.

6. Оцінювання здійснюється вербально.

7. Навчальний рік починається 01.09 і закінчується 31.05 (з 25.05 по 31.05 навчальна практика та екскурсії).

8. Канікули:

• осінні – 26.10 – 31.10

• зимові – 26.12 – 9.01

• весняні – 22.03 – 31.03

9. Навчальний рік триває 33 тижні (175 робочих днів)

Першокласнику необхідно мати:

1. Зошити в клітинку і в косу лінію з допоміжною (по 8-10 шт).

2. Ручку, лінійку, олівці (кольорові та простий).

3. Портфель (або шкільний рюкзак чи ранець).

4. Підручники (отримують у школі безкоштовно).

5. Щоденник (не обов'язково).

6. Зошити з друкованою основою з мови, математики, основ здоров'я, предмету "Я і Україна”.

7. Шкільна форма не є обов'язковою.

8. До уроків малювання: альбом, акварельні фарби, олівці.

9. До уроків трудового навчання: папку (клей, кольоровий папір, картон, кольорові нитки, ножиці, тканину, пластилін), конструктор.

10. До уроків фізичної культури: спортивна форма, спортивне взуття, форму для занять у басейні.

На кінець навчального року учні перших класів мають оволодіти такими навичками:

Читання – читати виразно, правильно, розуміти прочитане, швидкість читання 20-30 слів за хвилину.

Мова – знати всі букви і звуки, наголос, писати під диктовку, списувати друкований текст з 20 слів, знати правопис слів за програмою.

Математика – знати нумерацію чисел від 1 до 20, виконувати дії додавання й віднімання в межах 20, розв'язувати задачі, мати поняття про рівності та нерівності, геометричні фігури, одиниці: довжини (см, дм); вартості (копійки); маси (кг); часу (тиждень); об’єму (літр).

Поради при вихованні дитини

Якщо дитина не розуміє навчального матеріалу, допускає помилки при виконанні самостійних навчальних завдань, не вміє почати й послідовно вести роботу над завчанням текстів, виконанням малюнків тощо, не поспішайте пояснювати це відсутністю здатностей, поганою кмітливістю або поганою пам’яттю. Нерідко в основі цих розповсюджених шкільних проблем лежать недоліки уваги. Люди, що володіють винятковою пам’яттю, теж можуть бути неуважними. Щоб уникнути неуважності, необхідно щоразу думати, що робиш. Ось тут і стає зрозумілим, що без додаткових прийомів не обійтися.

Наприклад, можуть допомогти свідомі асоціації або використання всіляких „підказок”( зорових, слухових і т. ін. ). Будильник - чудовий помічник, якщо потрібно згадати про час, призначений або відведений для якоїсь справи. Поруч із будильником краще покласти маленьку записку, щоб не відключити його чисто механічно.

Ще один спосіб - покласти перед очима який-небудь предмет-підказку. Якщо під час готування їжі не можна забути про білизну, залишену у пральній машині, можна покласти на кухонний стіл коробку прального порошку. Побачивши ложку або порошок, ви або дитина автоматично згадаєте, для чого залишалася ця підказка. Підказки необхідно класти на такі місця, де б вони були неодмінно запримічені. Звичка дуже швидко вписується у звичну обстановку. Тому потрібно змінювати підказки або місця їхнього розташування, інакше через деякий час ти перестанеш їх зауважувати навіть у себе під носом.

Досить практичним виявляється для неуважної дитини, та й для дорослого, завести записничок щоб робити в ньому позначки.

Як відшукати думку, що вислизнула:

- якщо ви в цей момент щось читали, перечитати попередню сторінку;

- якщо кудись йшли, повернутися трохи назад або подумки відтворити тільки що пройдений шлях;

- якщо триває жвава бесіда, простежити ланцюг попередніх реплік, відтворити подумки хід бесіди, чітко згадати, хто що сказав, відновити в такий спосіб послідовність думок, тощо.

Якщо пам’ять тобі зраджує, не варто дратуватися: потрібно розслабитися й пошукати підказку. Боротьбу з неуважністю варто починати із твердого наміру звертати увагу на все.

Перший принцип - пауза. Перш ніж прямувати будь-куди, необхідно на мить зупинитися і задати собі головні питання: „Куди я йду? Що мені потрібно?”

Другий принцип -уміння зосередитися на теперішньому моменті. Це вміння дозволить стати більш зібраним.

Третій принцип - передбачення. Під час роботи можна уникнути відволікаючих моментів, якщо правильно організувати своє робоче місце.

Четвертий принцип - негайна дія. Діяти краще відразу, як тільки на розум прийшла та або інша думка. Якщо не відкладати на потім безліч дріб’язків, які легко вискакують із пам’яті, неприємних наслідків неуважності можна уникнути.

Робіть все можливе, щоб ваш школяр міг побачити завдання в усьому об’ємі, щоб воно втілилося для нього в конкретних формах, предметах. Треба вивчити вірш про ранок - підніміть його на світанку й влаштуйте маленьку прогулянку; задали вірша про зиму - сміливо відправляйтеся до парку або перегорніть сімейний альбом із зимовими фотокартками. Пам’ятайте, що 6-7 річна дитина - це „очі, руки і язик” : „побачив і поторкав”!

При складанні й читанні будь - якої літератури, існує таке поняття як „надмірність інформації”. Вона для кожного читача різна й залежить від його знань з тієї теми, що висвітлюється в конкретному тексті. Тематичні словники, довідники й енциклопедії дадуть початкові основні відомості з теми, що характеризується інформаційною надмірністю. Якщо необхідно ознайомитися з тією або іншою галуззю знань, краще починати з довідників, словників, енциклопедій, потім перейти до науково - популярної, навчальної літератури. Наприклад, перші біологічні або географічні пізнання дитина повинна одержувати з дитячих енциклопедій і журналів, і лише після цього їй стануть доступні науково-популярні статті й підручники.

Механічний спосіб запам’ятовування

Механічний спосіб іноді називають зубрінням. Оскільки дитина ще не володіє якимись спеціальними прийомами запам’ятовування, то вона застосовує єдиний наявний у його досвіді спосіб - запам’ятовування шляхом багаторазових повторень. Часто трапляється так, що цей спосіб залишається єдиним у розпорядженні дитини.

Оскільки у 1-3 класах матеріалу для запам’ятовування не дуже багато, то цей спосіб запам’ятовування звичайно приносить успіх і тому не викликає занепокоєння в батьків. Звичка користуватися механічним способом запам’ятовування позначиться пізніше: коли в середніх класах обсяг матеріалу почне зростати й сам матеріал ускладниться, тоді стане неможливим запам’ятати його шляхом механічного завчання. У результаті відмінник може „скотитися”, що нерідко супроводжується перевантаженнями і стресовими станами, аж до повної втрати інтересу до навчання. От чому дуже важливо вже з першого класу звернути увагу на те, якими прийомами користується дитина при запам’ятовування, і вчасно ознайомити його з новими, більш досконалими методами.

І все ж таки заучувати напам’ять треба! Вчені все більше схиляються до того, що в помірних кількостях елементарне зубріння вкрай необхідне. І протиставляти логіку мислення тренуванню пам’яті сучасна наука про мозок не рекомендує. Крім функції накопичення знань, це потрібно й просто для здоровся мозку: завчання матеріалу - гарна гімнастика для нього. Стан пам’яті людини, її активність зараз прямо пов’язуються з її довголіттям. Чим краща, більш тренована пам’ять у людини, тим, уважається, довше вона зможе прожити.

Як запам’ятовувати тексти.

Наступні рекомендації в першу чергу стануть у пригоді учням 3-4 класів (коли діти починають самостійно читати додаткові тексти значного обсягу).

1. Враховувати різноманітні властивості уваги

Відволікання уваги стомлення, необхідність у її переключенні наступають через 15 -20 хвилин від початку роботи. Задля зняття втоми дитині треба відволіктися. При цьому бажано прикрити долонею очі й посидіти так кілька секунд. Потім зробити рух головою вліво, вправо, вперед та назад. Розслабившись і відпочивши дитина зможе повноцінно включитися у процес читання.

2. Чергувати читання з осмисленням

Після того як дитина прочитала кілька сторінок, важливо зупинитися, спробувати разом осмислити прочитане, зробити необхідні виписки, відзначити все важливе, цікаве або незвичайне. Такого роду переключення сприяє збереженню тривалої стійкості уваги.

3. Використовувати перешкоди - стимулятори

Перешкоди - стимулятори , як відомо, можуть допомогти процесу читання. Мимовільна увага підтримується не тільки силою й несподіванкою дії подразника, але й його барвистістю, новизною, незвичайністю.

4. Робити позначки в тексті

При читанні можна робити свої особисті позначки в тексті. Можливо, дитині знадобляться олівець або лінійка, щоб задати необхідні темп при читанні. Якщо якась фраза або речення незрозумілі, краще зупинитися, вдуматися, спробувати викласти тільки-но прочитану думку своїми словами.

5. Читати з різною швидкістю, емоційно

Навчить дитину не бути байдужою до того, що вона читає. Нехай обурюється, якщо її щось обурило в книзі, нехай радіє прекрасному, нехай плаче й сміється! Це підтримує увагу, веде до гарного засвоєння прочитаного матеріалу. А ще помічено, що монотонне читання з постійною швидкістю стомлює й присипляє.

Щоб краще запам’ятати матеріал, бажано прочитати або переказати його кому-небудь із домочадців. Прочитати текст два рази в різному ритмі - швидко й повільно. Там, де це можливо, передавати емоційне забарвлення описаного.

Шановні батьки, виховуйте дітей так, щоб в один чудовий день почути:

Дякую вам за те, що давали мені чесні відповіді на важкі запитання.

Дякую вам за те, що ви завжди з розумінням відносились до мого бажання бути незалежним і давали мені свободу.

Дякую вам за те, що ви дозволяли мені робити помилки.

Дякую вам за те, що ви завжди так доброзичливо відносились до моїх друзів.

Дякую вам за те, що ви ніколи не нагадували мені про мої помилки.

Дякую вам за те, що ви пробачали мої грубі та образливі слова і зауваження.

Дякую вам за те, що намагалися давати мені більше безумовної батьківської любові, ніж грошей.

 Дякую вам за те, що ви навчили мене поважати авторитет інших людей, цінувати відвертість.

Дякую вам за те, що ви виступали проти моїх хибних та неприємних вчинків, ніколи не погоджуючись з ними.